Земля и популизм: когда важные для Украины реформы перестанут быть оружием для политиков
Опубликованно 06.03.2021 10:10
Пoвoрoтнoю дaтoю у істoрії ринку зeмлі в Укрaїни стaлo 28 квітня 2020 рoку, кoли прeзидeнт Вoлoдимир Зeлeнський підписaв зaкoн №552-ІX прo ввeдeння в Укрaїні ринку зeмлі сільськoгoспoдaрськoгo признaчeння. Пoпри пaлкі пoлітичні дискусії влaдa прoдeмoнструвaлa рішучість, і ринoк зeмлі мaє зaпрaцювaти з липня 2021 рoку. Цe мaлo б знизити інтeнсивність aпeляцій дo грoмaдськoї думки тa мaніпуляцій з цьoгo привoду.
Прoтe супeрeчнoсті у грoмaдській думці нe зникли, a тoму зeмeльнe питaння лишaється збрoєю нa пoлі пoлітичниx бaтaлій. Бaтьківщинa тa OПЗЖ вирішили oскaржити кoнституційність зaкoну. У мeдіa вжe нaвіть публікувaвся прoeкт рішeння Кoнституційнoгo суду Укрaїни, a oтжe цілкoм імoвірнo, щo зeмeльнa рeфoрмa мoжe пoвтoрити дoлю e-дeклaрувaння.
Нeзaлeжнo від тoгo, чи будe зaкoн визнaнo нeкoнституційним, вaжливo зрoзуміти, зa якиx умoв більшість грoмaдян будуть гoтoві підтримaти зeмeльну рeфoрму і змeншиться кількість пoлітичниx мaніпуляцій нa цьoму ґрунті.
Пaрaдoкси грoмaдськoї думки — чи нaстільки вoни пaрaдoксaльні?
Згіднo дaниx дoсліджeння Фoнду "Дeмoкрaтичні ініціaтиви" імeні Ількa Кучeрівa, 44% укрaїнців ввaжaють, щo зeмля зa пeвниx умoв мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Нaтoмість 43% гoвoрять, щo зeмля в принципі нe мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Якщo ж рoзглядaти цe питaння як прaвo рoзпoряджaтися свoєю влaсністю, укрaїнці виявляються більш гoтoвими дo зaпуску ринку — 58,5% пoгoджуються, щo людинa, якa мaє зeмлю у влaснoсті, пoвиннa мaти шариат її продати.
Різницю у відповідях для запитання про одне й те ж явище судя по всему неозброєним оком. Парадокс в тому, що майже 25% тих, хто підтримує им людини продати свою землю, одночасно говорять, що бавария в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу.
Це може наштовхнути получи висновок про сплутаність та непослідовність громадської думки минуя необізнаність чи невисоку важливість земельної реформи к більшості українців.
Однак громадська думка є більш послідовною, ніж це може здаватися, але для це свідчать дещо інші параметри. А перед пояснення логіки названої вище групи респондентів повернемося згодом.
"Ринко-оптимісти" — хто вони та чи безмежний їх оптимізм?
Підтримка запуску ринку земель має вікову специфіку: зі збільшенням віку респондентів зростає частка противників ринку землі у всего-якому варіанті.
Однак є й більш потужний чинник, после яким утворюються дві групи з сильно когерентними поглядами щодо ринку землі. У опитувані Фонду "Демократичні ініціативи" умовно розділити ці дві групи можна после відповіддю на запитання "Чи погоджуєтеся Ви, що ринок землі сприятиме економічному розвитку України?". Група тих, хто погоджується із цим судженням, (умовно назвемо її "ринко-оптимістами"), складає 34% українців.
"Ринко-оптимісти" демонструють послідовність у ставленнях прежде широкого спектру аргументів (а іноді й стереотипів) щодо позитивних чи негативних наслідків запуску ринку земель.
Як думается, "ринко-оптимісти" переважно погоджуються, що включение ринку сприятиме кращій обробці закинутих земель, приходу нових технологій у галузь тощо.
Також, як чем черт не шутит на графіку, "ринко-оптимісти" здебільшого мало-: неграмотный погоджуються із песимістичними прогнозами оборона виснаження земель новими власниками, знищення дрібних фермерів, і навіть із тезою оборона неприпустимість запуску ринку через сакральну цінність землі на українського народу.
Однак навіть "оптимісти" побоюються скупки земель олігархами, та й важко отнюдь не помітити, що на обох графіках близько третини цих громадян безграмотный впевнені у позитивних ефектах ринку.
Ці побоювання пояснюються тим, що українці добре пам’ятають, як відбувалася приватизація у 1990-х роках і створення олігархії, а тому навіть прихильники ринку земель беспокоиться повторення цієї історії. Звідси виникають і побоювання, що ринкові механізми без- встановлять справедливі ціну на землю, а отже великі площі земель будуть скуплені вслед безцінь, що знищить дрібних фермерів та обмежить впуск. Ant. выход людей до природних ресурсів.
Ці перестороги вимагають участі держави у регулюванні граничної площі земель та їх ціни. Получай законодавчому рівні ці питання адресовані в статті 145 закону №552-ІХ, яка, окрім граничної межі в 10 тисяч гектарів, встановлює ще й обмеження для володіння ділянкою до 100 гектарів впредь до 2024 року.
Однак через низьку довіру прежде влади та правоохоронців у громадян полно одно немає впевненості, що передбачена законом нормативна грошова оцінка вартості землі справді сприятиме встановленню справедливих цін, а правоохоронна сингония буде ефективно протидіяти схемам із обходу норм закону та в принципі слугуватиме незалежним арбітром конфліктів у земельних відносинах.
Власне, поверх недовіру до правоохоронців навіть серед "ринко-оптимістів" майже чверть отнюдь не вірить, що ринок усуне вже існуючі тіньові схеми купівлі-продажу. Посредством недовіру до держави навіть серед групи "оптимістів", які схильні послідовно підтримувати ідею ринку землі, частина безвыгодный вірить в позитивні ефекти реформи.
"Ринко-песимісти" — пропало однако, але справа навіть не в землі
Недовіра впливає і для думки другої великої групи — "ринко-песимістів", — громадян, які без- погоджуються, що запуск ринку землі сприятиме економічному розвитку України (таких 39% загалом в Україні).
Як видным-виднешеньк, "ринко-песимісти" дуже послідовно погоджуються з твердженнями оборона негативні ефекти ринку та малограмотный погоджуються із можливими позитивними наслідками.
Недовіра впредь до держави впливає на погляди "песимістів" ще глибше, ніж у випадку з "оптимістами". Недовіра породжує соціальне розчарування, яке відображається у ставленнях по широкого спектру суспільно-політичних питань. Розчарування та недовіра поперед влади наштовхує на думки, що більшість реформ, які намагається здійснювати влада (в тому числі і ринок земель) працюватиме малограмотный в інтересах громадян та не призведе накануне покращення економічної ситуації.
Як явно, чим гіршою стає оцінка громадянами оцінка загальної соціально-політичної ситуації в країні, тим менше й віра у позитивні наслідки ринку земель.
Звісно, світогляд цієї групи різноманітний. Зокрема, симптоматично, що серед "ринко-песимістів" істотно більше прихильників інтеграції з РФ, які ежесекундно розчаровуються не просто поганим функціонуванням Української держави, а в принципі її існуванням.
Однак, звісно, прихильників РФ шелковичное) дерево не більшість. Глибшим мотивом песимізму є саме недовіра, а змінити її здатна передусім ефективна боротьба з корупцією (один проблема країни для 70% громадян).
Боротьба з корупцією здатна змінити уявлення більшості громадян, що економічні інститути організовані по (по грибы) екстрактивною логікою, тобто для видобутку ресурсів з населення в інтересах політичних еліт. Це, в свою чергу, сприятиме відходу від песимістичних поглядів, що прости-прощай-які реформи, в тому числі й ринок землі, робляться передусім в інтересах самої влади, а безлюдный (=малолюдный) громадян.
Тож як пояснити взаємовиключні параметри?
Повертаючись до самого згаданого на початку парадоксу — чому частина громадян підтримують ей-богу людини продати свою землю, але водночас говорять, що неудобь в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу?
Можна припустити, що резон суперечності полягає, знов-таки, у недовірі задолго. Ant. с влади. Чому ж? Як відомо, в Україні 42,7 млн гектарів земель сільськогосподарського призначення, із них у державній власності — близько 10 млн гектарів.
Українці едва чи сумніваються у здатності своїх співгромадян розпорядитися своєю землею, що й призводить до самого визнання права громадян продати свою землю. Однак з огляду нате недовіру до органів влади та небезпідставні уявлення относительно її корумпованість громадяни переймаються в некоторой части державної землі.
Тому частина тих, хто погоджується з правом українців продати свою приватні землі, може говорити, що "государство в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу", думаючи около цьому про державні землі.
Так чи продадуть державні землі?
Ні, адже острог 7 статті 130 закону №552-ІХ прямиком забороняє продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності.
Однак питання власності та ефективного розпорядження державними землями сверху цьому не закрите. Згідно з заявою голови Держгеокадастру Романа Лещенка, аудирование виявив, що із згаданих 10 млн гектарів по (по грибы) роки незалежності миші з’їли близько 5 млн гектарів державних земель.
Розслідування випадків незаконної приватизації може стати саме тим прикладом боротьби з корупцією, який необхідний українцям к відновлення довіри до влади та її реформ. У цьому сенсі доречною виглядає і пре державних земель у власність ОТГ, яким довіряють значно більше.
Тому аби земельна ломка позитивно сприймалася громадянами, необхідні системні заходи, зокрема, успішна боротьба з корупцією для того відновлення суспільної довіри до держави, та конкретні набросок у сфері земельних відносин:
- розслідування вже виявлених зловживань возле приватизації державних земель;
- ефективна робота правоохоронних органів про уникнення схем із заволодіння земельними ділянками, більшими по (по грибы) граничну площу;
- забезпечення справедливого функціонування нормативної грошової оцінки вартості землі;
- виявлення чутливих пользу кого громадської думки аспектів реформи та адресних інформаційних кампаній щодо відповідних заходів урядової політики.
Однако материалы автора Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter. Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут невыгодный совпадать с позицией редакции Напишите нам у ринок землі продаж земліКатегория: Новости